Твіллі «Берегиня»

"Дерево життя" Його ми маємо на наших «Берегинях», древо це з рушничка вишитого близько 100 років прабабусе

Василиною

В подробицях про цей диво-символ та могутній оберіг, котрий споконвічно використовували українці.

Символ, що відображає модель Всесвіту, поділ на потойбічний світ, земне життя та небесне царство.

Також дерево - це символ минулого, теперішнього та майбутнього. У ньому закладено ідею продовження роду, життя. Нижні листочки, які опускаються донизу - це родина, якої вже немає з нами, наш рід, корені та підтримка

Візуалізація цього символу зустрічається на трипільському посуді, килимах, у ранньому іконописі, в орнаментах української вишивки та писанок.

Народному мистецтву українців притаманні виплекані віковими світоглядними традиціями символізм і

метафорика.

Вічне Дерево Життя - модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце.

Дерево символізує безсмертя, нескінченність Життя, та його розмаїття. Воно стоїть понад часом, об'єднуючи минуле, сучасне і майбутне, та простором, будучи центром світу, включаючи усі плани Буття. За легендою, над Деревом життя кружляв Божий дух, від якого народилася богиня Лада, а потім виникли Небо та Земля.

Дерево Життя канонічно зображується таким, що постає із посудини-вазона або чаші Т , вказуючи тим на витоки свого коріння із певного лона-вмістища аналогічно всесвіту, який в українській міфології походить із глечика.

Дуже образно сказано в одній із священних книг Сходу:

«Дерево пізнання, корені якого йдуть глибоко у вічність і чиї волокна міцні, квіти якого - моральні дії і гілки якого - пам'ять та мислення, яке в якості плодів дає закони, неможливо зрубати, коли воно зростає»

Від останнього виразу таке чітке ототожнення України з розвитком та зростанням! Допоки ми ростимемо над собою, на своїх та чужих помилках, робитимемо висновки, як нація - будуть наші крони торкатися небес

«Розглядайся навколо, де не будеш, і пиши, я певна, що тоді в сій книжці з'явиться не мало

"poesie". Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить...»

3 цими словами мама Олена Пчілка подарувала своїй доньці, письменниці Лесі Українці записничок, в котрий вона писала вірші у подорожах.

А як же вдало підібрані слова! Метафорично можна скласти багато історій по цим словам, кожен може інтерпретувати їх до свого життя, своїх подій.

Трішки про саме вибір цитат для цього проєкту:

• Кожна цитата була виважено обрана після детального вивчення біографії жінки.

Так, аби слова відображали філософію життя цієї людини; та були універсальними для кожного, хто їх читає!

У будь-який момент часу. Надихали та лишали місце для творчості..